Знімки
Тарас Ничипорук
Сусід через паркан, електрик на пенсії. Сам п’є лише чорний з цукром, тому його слово про зелений чай для мене найчесніше.
Мене звати Оксана Мартинюк. Тридцять два роки я пропрацювала в опішнянській бібліотеці, і звичка все розкладати по картках лишилася зі мною. Тільки тепер у картотеці не книжки, а чаї: сорок бляшанок на полиці й картка на кожну.
Пишу сама. Знімає мій сусід, а сайт зібрала й доглядає племінниця, яка вчиться в Полтаві.
1991
Прийшла працювати в районну бібліотеку. Чай там був один — грузинський у паперовій пачці.
2014
Подруга привезла з Києва п’ять пробників листового чаю. Я завела першу картку на кожен.
2023
Пішла на пенсію. Полиця на кухні вже налічувала тридцять бляшанок і триста карток.
2025
Соломія переписала картки в сайт, щоб я перестала диктувати їх подругам по телефону.
Новий сорт потрапляє сюди не раніше ніж за місяць після покупки. Чимало пачок так і лишаються без опису, бо смаку не вистачає на окрему сторінку.
Купую п’ятдесят грамів і заводжу картку: країна, район, дата збору, вигляд сухого листа.
Заварюю тричі в різні дні: за інструкцією з пачки, на градус холодніше й на хвилину коротше.
Даю спробувати Соломії й Тарасові. Їхні слова про смак записую поруч зі своїми.
Тарас знімає лист і чашку при вікні, Соломія переносить картку на сайт.
Знімки
Сусід через паркан, електрик на пенсії. Сам п’є лише чорний з цукром, тому його слово про зелений чай для мене найчесніше.
Сайт
Племінниця, студентка-філологиня. Переносить картки на сторінки й викреслює кожне «десь так», вимагаючи число.
Навесні
Приходять перші зелені чаї нового врожаю, і я описую їх свіжими.
Після подарунків
Читачі й друзі привозять пробники з поїздок, і половина з них стає картками.
За листами
Коли троє людей питають про той самий сорт, я купую його й пишу.
Маєте улюблений сорт, якого немає на полиці? Розкажіть про нього.
Лист на полицю